ЭКОНОМИКА

Шляхи підвищення ефективності виробництва

Читать полностью в формате WORD

ВВЕДЕНИЕ

Актуальність теми. В економіці України в 2003–2004 роках відбулося зростання обсягів виробництва. На жаль, зазначені процеси не є результатом поліпшення стану та підвищення технічного рівня парку технологічного обладнання великих підприємств машинобудування. Це зростання є наслідком певного підвищення рівня завантаження основних виробничих фондів великих підприємств (здебільшого в металургії та хімічній промисловості) і пожвавлення окремих галузей легкої та харчової промисловості, де не потрібні однострокові великі вкладення капіталу в розвиток. Стабільність таких темпів зростання може забезпечити тільки інноваційний шлях розвитку народного господарства в цілому, та в першу чергу в машинобудуванні. Прискорення морального зносу технологічного обладнання промислових підприємств під впливом науково-технічного прогресу призвело до того, що обладнання застаріває швидше, ніж зношується в процесі використання. У зв’язку з цим урахування темпів та рівня морального зносу в усіх його проявах стає дедалі важливішим. Дуже важливо своєчасно виявляти ту межу, за якою подальше використання обладнання стає економічно недоцільним. Великі промислові підприємства України орієнтовані на виробництво великих обсягів продукції, які набагато перевищують місткість її внутрішнього ринку. Отже, потрібно якомога скоріше виходити на зовнішні ринки. Але це потребує переходу до нового рівня якості продукції, зміни її асортименту та номенклатури, стандартів і вимог до виробництва. Необхідно також проводити відновлення продукції, технології та технологічного обладнання у великому масштабі, у стислі строки, та ще й з дефіцитом коштів на її фінансування. Це вимагає виявлення найбільш важливих об’єктів відновлення, та координування процесу фінансування. В таких умовах особливого значення набуває визначення строків корисного використання технологічного обладнання з урахуванням морального та фізичного зносу, як і передбачено стандартами бухгалтерського обліку. Строк корисного використання кожного окремого об’єкта може бути не тільки основою для визначення норм амортизації обладнання, як термін відшкодування зносу, але й важливим показником планування процесу його відновлення. Саме це зумовлює актуальність дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота виконана відповідно до планів підприємства почати впровадження нового обладнання та технології виробництва.
Мета і задачі дослідження. Метою дипломної роботи є розробка теоретичних основ, методичних і практичних рекомендацій щодо питань підвищення ефективності виробництва підприємств машинобудування та визначення строків корисного використання об'єктів активної частини основних виробничих фондів з урахуванням фізичного та морального зносу.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
дослідити теоретичні основи виникнення морального і фізичного зносу технологічного устаткування та процесу його відшкодування;
проаналізувати чинне у сфері оновлення основних виробничих фондів законодавство;
удосконалити єдину для цілей економічного аналізу, планування й обліку термінологію в частині, що стосується зносу та відновлення основних виробничих фондів і уточнити класифікацію процесів відновлення;
розробити підхід щодо планування показників строків корисного використання основних виробничих фондів для застосування в діючих методах амортизації;
розробити спосіб визначення фактичного рівня зносу основних виробничих фондів підприємства з урахуванням фізичного та морального зносу.
Об'єктом дослідження є процес відновлення основних виробничих фондів підприємств машинобудування. Предметом дослідження є принципи, методи та практичні аспекти відшкодування морального зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретична база дослідження – наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі економіки зносу та відновлення технологічного обладнання промислового підприємства.
Правове поле дослідження складає чинне законодавство у сфері визначення зносу та проведення заходів відновлення технологічного обладнання. Інформаційна база охоплює статистичні дані про стан обладнання підприємств в Україні та дані, що отримані в ході власних досліджень.
У роботі використано методи структурно-логічного аналізу (у ході аналізу законодавчої та нормативної бази, обґрунтування, уточнення, упорядкування й узгодження термінології), математичного моделювання (при розробці алгоритму вибору об'єктів відновлення); метод логічного моделювання (у ході теоретичного обґрунтування системи показників рівня морального та фізичного зносу засобів виробництва).
Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних основ визначення реального рівня зносу технологічного обладнання, підходів щодо планування його відновлення.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому що удосконалено класифікацію морального зносу засобів виробництва з виділенням суспільного морального зносу, що проявляється як втрата їх суспільної корисності та ринкової вартості, та індивідуального морального зносу, який веде до втрати індивідуальної корисності для власника і проявляється в скороченні строку корисного використання обладнання на конкретній операції технологічного процесу виробництва, та факторів, що впливають на рівень морального зносу засобів виробництва та швидкість його накопичення, понятійний апарат економічного аналізу, обліку, планування та податкового законодавства в частині, що стосується відновлення основних фондів на основі врахування економічного змісту процесів їх зносу та відновлення;
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Розроблені в дипломній роботі підходи, способи й методи визначення морального зносу та його відшкодування являють собою методичну основу для вдосконалення планування відновлення технологічного обладнання промислових підприємств, більш точного обчислення балансової вартості основних засобів та її зближення з ринковою вартістю обладнання, що виводиться з експлуатації або підлягає оцінюванню у складі єдиного господарського комплексу при продажу.
До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать:
методика визначення строків корисного використання об'єктів активної частини основних виробничих фондів, що дозволяє визначити оптимальний термін проведення заходів відновлення щодо кожного окремого об’єкта;
спосіб обчислення рівня фактичного зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування з урахуванням суспільного морального зносу, який дає можливість обґрунтувати вартість обладнання при його виведенні з експлуатації та продажу або визначити попередню суму витрат на відшкодування зносу для подальшого використання.
Результати дослідження розраховані на базі ВАТ «ХК «Луганськтепловоз».

Список использованной литературы

1. Акбердин Р.З. Экономика обновления парка оборудования в машиностроении. – М.: Машиностроение, 1987. – 184 с.
2. Бачевский Б.Е. Экономические проблемы модернизации действующего технологического оборудования в условиях ускорения НТП. Дис. … канд. экон. наук. - Москва, 1983. – 260 с.
3. Бачевский Б.Е. Вопросы анализа производства в планировании технического перевооружения действующих предприятий // Экономические проблемы научно технического прогресса в промышленном производстве. – Саратов, 1985, с. 14–16.
4. Бачевский Б.Е. Методика планирования текущего обновления парка действующего оборудования машиностроительных предприятий. Информационный листок. – Ворошиловград, ВЦНТИ, 1986. - 3с.
5. Васильев Ю.П. Управление развитием производства: (Опыт США).-М.: Экономика, 1989.-239 с.
6. Войцеховский В.Б. Моделирование и оптимизация развития производства. – Киев: Техника, 1380. – 128 с.
7. Гапоненко А.Л. Ускорение реконструкции и обновления производства. - М.: Мысль, 1988.-172 с.
8. Гольдин М.М., Сухинина Л.Н. Моральный износ основных фондов предприятий в условиях НТР. – М.: Экономика, 1986. – 160 с.
9. Гончаров В.Н. и др. Обновление парка оборудования в условиях интенсификации производства / В.Н. Гончаров, Б.Е. Бачевский, О.А. Бурбело. - К.: Техника, 1990. – 136 с.
10. Гончаров В.Н., Череповский А.Н. Формирование и исследование адаптивных свойств парка оборудования машиностроительного предприятия. – Организация машиностроительного производства. Материалы Всесоюзного научного совещания, Рига, 1988. – 214 с.
11. Зельцер Р.Е., Паламарчук А.С. Совершенствование технического перевооружения предприятий в условиях экономического эксперимента // РЖ Прогнозирование и оптимизация в отраслевом планировании, выпуск 6, 1985. – с. 106–110.
12. Интенсификация воспроизводства основных фондов / А.Ф. Ковалев, И.М. Северин, А.В. Рудченко и др. – К.: Технiка. 1987.-192 с.
13. Ицкович В.Д. Оптимизация структуры действующего станочного парка. – М.: Экономика, 1988.-173 с.
14. Камалетдинов Р.А., Петренко В.А. Проблемы совершенствования управления техническим перевооружением действующих предприятий // РЖ Прогнозирование и оптимизация в отраслевом планировании, 1985. – с. 55–69.
15. Макаров В.Л. Стоимость обновления // НТР. – 1986. – №8 (23). – с. 3.
16. Носов Н.П. Управление техническим перевооружением объединения. – М.: Экономика, 1989.-157 с.
17. Ойнер К.Ф., Черкашин В.А. Управление формированием основных фондов как фактор интенсификации развития машиностроения // РЖ Прогнозирование и оптимизация в отраслевом планировании. 1985. – с. 69–72.
18. Оппенлендер К.Г. Технический прогресс: воздействие, оценка, результаты: сокр. пер. с нем. – М.: Экономика, 1981. – 176 с.
19. О налогообложении прибыли предприятий. (Закон Украины). Баланс, №1 (178), 5 января 1998. –56 с.
20. Паламарчук А.С. Реконструкция предприятия и эффективность производства. – М.: Знание, 1981. – 64 с.
21. Паламарчук А.С. Совершенствование организационно производственной структуры предприятий в процессе реконструкции и технического перевооружения. В сб.: Организационно-экономические проблемы технического перевооружения и реконструкции предприятий. – М.: МДНТП, 1981. - с. 37–42
22. Палтерович Д.М. Планирование технического перевооружения производства. – М.: Экономика, 1982. – 252 с.
23. Планирование технического перевооружения производства /Под ред. Д, М, Палтеровича. – Москва: Экономика, 1982. – 232 с.
24. Подкладов П.В. Проблемы технического перевооружения производства. – Вестник Моск. ун-та, серия «Экономика», 1978, №3, с. 39–50.
25. Покропивный С.Ф., Белорус О.Г., Федонин А.С. Экономика промышленного производства. – Киев: Техника, 1977. – 351 с.
26. Пошехонов Б.В., Соколов В.В. Рациональные пути обновления. – Л.: Лениздат, 1981. – 136 с.
27. Празднов Г.С. Техническое развитие и эффективность производства. – М.: Машиностроение, 1980. – 109 с.
28. Программа социально – экономического развития Луганской области на 1999–2010 годы. Луганск. Луганская областная государственная администрация. 1999. – 424 с.
29. Реконструкция предприятий машиностроения / Г.Ф. Пешков, В.М. Смирнов, М.Д. Спектор и др. – М. Машиностроение, 1988. – 160 с.

Просмотров: 206